Творіння рук тобі, Тарасе!

2014 рік оголошено в Україні роком Т.Г. Шевченка. Та це й зрозуміло, адже саме у ці березневі дні нашому Кобзареві виповнилося 200 років від дня народження.  Немає в Україні такої людини, яка б не знала це славне ім’я. Його геній осяяв  людство, підніс до вершин світової культури українське слово і самих українців. Його ідеї, прагнення і сподівання  живуть і сьогодні та надихають наш народ на створення кращої для України долі.

            Цьогорічна музейна виставка вишитих робіт сільських майстринь та учнів школи присвячена саме цій даті. Цілий тиждень відвідувачі мали чудову нагоду милуватися красою української вишивки, захоплюватися  майстерністю наших односельчанок.

            У приміщенні музею сонячно і радісно від розмаїття барв, якими виграють роботи  вишивальниць. Уже п’ятий рік поспіль наші односельчанки радують відвідувачів своїми роботами. І щороку вони не повторюються, а з’являються усе нові й нові вироби. Кожен, хто  заходить, одержує потужний заряд енергії краси і добра,   якими наповнені  української вишивки, естетичну насолоду від споглядання цих витворів народного мистецтва.

            Заходиш до музею і відразу ж бачиш портрети Т.Г. Шевченка, вишиті умілими руками і дорослих вишивальниць, і юних, які освоюють техніку вишивання у гуртку «Українська народна вишивка», що веде Яременко В.А. На передньому плані урочисті панно Дещенко О.Д., Щербатенко А.О.,  Карпович О.С. Перед нами, як живий,  постає Кобзар із своїм «Заповітом», поряд лежать серветки із віршами поета, його словами про любов до України, вишиті юними руками гуртківців. Тут же вишиті «Квіти для Шевченка» Дідик Діани, а також букет із троянд, гербер та ромашок, майстерно зроблених із бісеру жителькою села Черевки, постійною учасницею таких виставок Матвієнко К.П.  До речі, ці квіти, як і серветки з вишитими гуртківцями віршами поета, подаровані музею, щоб поряд із  портретами Кобзаря милували око відвідувачів.

            А далі – рушники, серветки, картини, наволочки на подушки із різноманітними візерунками та картинками із дитячих мультиків. Ними нас порадували Литвиненко М.М., Самсоненко Л.М., Заріцька М.В.,  Дорошенко Л.Ф., Саєнок В.П.,  Карпович О.С., Тарасенко В.П. Дуже цікаві  картини Тимчишиної Людмили, зокрема, «Маки», колаж «Яблуня», а також  «Ромашки» та «Ніжність» Заріцької М.В. Як завжди, бездоганні «Мадонна», «Лебеді», «Балерина» Матвієнко К.П. Ніжністю овіяні «Портрет сестри» та «Лебедина сім’я»  Дорошенко Л.Ф., різносюжетні та майстерно виконані картини Ручки Вікторії, зокрема «Мамонтенятко», «Я вже доросла». А поряд – ікони, вишиті і хрестиком, і бісером.

            Про ікони особлива мова.  Практично майже усі учасниці їх представили. Відвідувачі були приємно вражені високою майстерністю наших сільських майстринь. З кожним роком усе більше учасниць виставки звертаються саме до створення образів  Спасителя, Матері Божої та різних святих.

            Відвідувачам запали в душу «Діва Марія» Матвієнко К.П., серія ікон із зображенням Богородиці та Святих Ручки Вікторії, «Спаситель» і «Мати Божа»  Тимчишиної Людмили, «Богородиця» Куцої О.В., «Святий Миколай» Дорошенко Л.Ф., «Богородиця Семистрільна»  Голомоз І.М., Тарасенко В.П. та Саєнок В.П.  А також «Архангел Михаїл» Островської К.П., «Свята трійця» Дуброви Ольги, «Мати Божа» Міняйло А.М. та Циганюк Юлії.

            Варто відзначити, що і цього року на виставці були представлені подарункові та обрядові рушники, зокрема весільні. Про них окреме слово. Їх,  як правило, вишивають або самі дівчата, або їхні мами чи бабусі. Такі рушники  завжди  люблять розглядати і юні та дорослі школярки, і жінки різного віку. Та й не дивно, адже на  такий рушник стають молодята під час шлюбу, то ж кожна дівчина мріє про своє весілля, а кожна мати – про щасливий шлюб своїх дітей.   Саме такими –  ясними, світлими і урочистими ,   що були вишиті умілими  руками  Щербатенко А.О.,   Самсоненко Л.М., Литвиненко М.М.,Саєнок В.П., Цехмістренко К.С., Дорошенко Л.Ф., Дуброви Ольги і  Циганюк Юлії – вони постали перед враженими відвідувачами.

            Надзвичайно красиві, вони виконані із дотриманням усіх вимог до вишивання такого типу рушників. Виявляється, що вишити його – це ціла наука, що треба знати, як і коли вишивати такий рушник, щоб він приніс молодятам щасливу долю, а не став  причиною неприємностей, не нашкодив. Бо ж такий рушник, крім естетичної суті, має ще й магічну функцію. Вишите полотно, на яке стають молоді, означає сімейну життєву дорогу цієї пари.

            То ж хочеться  від імені усіх відвідувачів висловити велике спасибі усім учасникам цієї  захоплюючої виставки, побажати міцного здоров’я, миру і благополуччя їхнім родинам за прилучення нас до краси  народної вишивки.  І побажати ще багато років дивувати оточуючих  витворами своїх талановитих рук .

Час не владний над пам’яттю народу. Тарас Шевченко залишається довіку нашим безсмертним сучасником. Він з нами – живий, непоборний: у назвах вулиць і площ,     у пам’ятниках і меморіальних дошках, у мільйонах примірників своїх книг, у вишитих  панно і  рушниках.